Кафедра космічних інформаційних технологій ДНУ

Освітнія програма PhD третього освітньо-наукового рівня

Авіаційна та ракетно-космічна техніка

Що таке аспірантура?

Аспірантура — це самостійна форма отримання освіти, мета якої навчитися займатися науковою роботою. Спочатку аспірант визначає цікавий для нього науковий напрям, обирає тему дослідження, вивчає літературу, проводить експеримент, результат якого обробляє. Аналізує, порівнює отримані дані з тими, які вже зробили інші науковці. Це все робиться заради висновків, які аспірант робить у кінці. Це називається дисертація — щось серйозніше та науковіше ніж курсова та дипломна робота.

Що ж таке PhD?

PhD розшифровується як Doctor Philosophy, тобто доктор філософії.

Доктор філософії — це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти. Ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу або наукової установи в результаті успішного виконання освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.

Ступінь PhD почали присвоювати ще у Європі ХІІ століття, а саме вперше його було присвоєно у 1130 році у Болонському університеті. В деяких країнах світу ступінь доктора філософії є найвищим, серед них США, Канада, Франція, Італія та ін. В Україні PhD було запроваджено на зміну ступеня кандидата наук у 2016 році. До того ж, в Україні доктор філософії не є найвищим науковим ступенем.

Освітня складова підготовки PhD

Наукова складова підготовки PhD

Що вивчають під час навчання в аспірантурі за спеціальністю 134 Авіаційна та ракетно-космічна техніка на третьому освітньо-науковому рівні доктора філософії?

Проектування, конструювання та виробництво літальних апаратів — галузь науки і техніки, яка охоплює фундаментальні, прикладні й експериментальні дослідження для розв’язання комплексної проблеми проектування, виробництва та випробування всіх класів літальних апаратів і їх систем, що формує теоретичні та експериментальні основи створення нових, досконаліших летальних апаратів (ЛА), включаючи:

• опис, прогнозування, встановлення закономірностей, пов’язаних з дослідженнями фізичних процесів у конструкціях, агрегатах та системах ЛА;
• розробку методів прийняття обґрунтованих проектно-конструкторських та технологічних рішень для вибору оптимальних параметрів та організації процесів життєвого циклу ЛА, а також зв’язку цих процесів із властивостями виробів та техніко-економічними й організаційними характеристиками їх виробництва;
• формування для цих цілей математичного та програмного забезпечення.

Особливість освітньої програми полягає в тому, що її основним вмістом є системне вивчення питань проектування, конструювання та виробництва ЛА, аналіз досвіду створення зразків ракетно-космічної та авіаційної техніки. Значення рішення наукових та технічних проблем даної спеціальності виявляється у вдосконалюванні теоретичної, методичної, експериментальної та виробничої бази, яке дозволить підвищити якість і зменшити видатки на розробку, виробництво та експлуатацію ЛА. Ця галузь науки є комплексною, охоплює питання пов’язані з виявленням фізичних, хімічних, механічних та інших закономірностей із метою застосування результатів цих досліджень на практиці.

Які напрями досліджень?

• Загальні проблеми проектування авіаційної та космічної техніки. Прогнозування техніко-економічних і тактико-технічних характеристик літальних апаратів (ЛА) всіх класів. Критерії оцінки їх обрису, аеродинамічної схеми, компонування з урахуванням їх призначення й умов експлуатації.
• Наукове обґрунтування та розроблення методів проектування, розрахунку на міцність, виробництва та випробування ЛА різних класів.
• Наукові основи синтезу ефективних конструктивно-технологічних рішень агрегатів і вузлів ЛА та їх стиків і з’єднань, зокрема в комп’ютерно-інтегрованих середовищах.
• Розроблення методів інформаційних і комп’ютерно-інтегрованих технологій проектування та розрахунку на міцність ЛА.
• Наукові основи фізичного моделювання літальних апаратів і їх систем. Теоретичне й апаратурне забезпечення моделювання. – Розроблення методів і засобів визначення статистичних, динамічних, вібраційних, акустичних, теплових і комбінованих навантажень на ЛА. Теоретичне й експериментальне обґрунтування критеріїв міцності та коефіцієнтів безпеки.
• Дослідження та розроблення методів розрахунку на міцність, сталість, жорсткість, надійність, живучість, а також визначення ресурсу агрегатів ЛА із металевих сплавів і композиційних матеріалів. Методи прогнозування несучої здатності деталей і агрегатів ЛА.
• Теоретичні основи технологічної підготовки авіаційно-космічного виробництва й оптимізація технологічних процесів в умовах використання інформаційних технологій.
• Розроблення, створення та впровадження систем технологічних процесів і оснащення для виробництва деталей складної форми із високоміцних і спеціальних матеріалів та для складання агрегатів ЛА.
• Теоретичні основи точності, якості, продуктивності та надійності технологічних систем виробництва ЛА.
• Застосування сучасних авіаційно-космічних наукоємних технологій в інших галузях промисловості. Методи та засоби утилізації відходів і виробів, непридатних до використання.
• Методи льотних і наземних випробувань ЛА та їх систем, діагностики їх характеристик, оптимального спостереження (оцінювання) стохастичних параметрів їх стану.
• Дослідження в галузі теоретичного та технічного забезпечення й автоматизації міцнісних випробувань ЛА на статичне навантаження та ресурс із застосуванням методів і засобів неруйнівного контролю, аналізу зруйнованих деталей. Оптимальне управління випробуваннями. Прогнозування зміни характеристик ЛА.
• Методи та засоби контролю технічного стану авіаційної та ракетно-космічної техніки.

Як готуватись до вступу до аспіратури?

Корисні посилання